Ain't it enough?

Зараз, через 10 років після випуску, хочу написати короткий огляд своєї шкільної освіти.

Це бажання з’явилось не через круглу дату - вона була лише останнім поштовхом до рішення щось записати. Головним же стимулом був черговий струс свідомості, коли у зовсім неочікованому місці у знаннях знайшлася велика прогалина, заповнена міфом. Було би легше, якби замість цих міфів просто було порожнє місце... А так і не підозрювала, що якийсь шматок інформації хибний, і, відлякана потворністю або паталогічною незбагненністю для себе цього "знання", вирішувала, що мені ця галузь просто не дається, і кидалась займатись чимсь іншим. Тим, що мало якусь прозорість, що було зрозумілішим, логічнішим, доступнішим. У такий спосіб я для себе закрила як недоступні багато речей, котрі насправді і цікаві, і навіть доступні. Тепер із запізненням їх помалу для себе відкриваю.

Із кожним таким викритим міфом відчуваю себе обдуреною. Стільки було пафосу і самовпевненості з боку вчителів... Вони все знали: як було, як є, як треба. І я їм так часто вірила, дурненька.

Мені не пощастило із цією довірливістю і наївністю. Треба було перевіряти, але... Ніхто цього принципу мені тоді не підказав. Батьки-інженери поводилися так, наче мені було потрібно просто робити все, що кажуть у школі - і я тоді навчусь, все буде добре. Я чесно старалася, і заробила собі на випуск скажений середній бал - одинадцять із половиною - і срібну медаль. Таким чином, можна сміливо стверджувати, що мої тодішні уявлення про навчання - великою мірою продукт цієї системи.

То чому я це все вирішила записати? Я ж ненавиджу писати!
По-перше, просто поскаржитися, поділитися із друзями і незнайомими. Я вже давно не очікую нічого хорошого від людей, які систему освіти підтримують і відтворюють. Тим не менш, сюрпризи у таких масштабах все ж таки дивують... Не припиняються ж-бо! І переповнюють. Із іноземними колегами цю тему обговорювати недоречно, нецікаво їм. І це не дивно. По-друге, ненависть до писанини прищепила мені та сама школа. Може, пора і цього позбутися? Може, навіть вийде? По-третє, якщо судити із вторинних ознак, за ці десять років українська система середньої освіти не покращилася. Може, комусь мої систематизовані нотатки будуть у нагоді. Втім, не буду голослівно стверджувати – мене у школі вже немає, і кілька років навіть сильно немає - знаходжусь на відстані двох тисяч кілометрів. У молодших за мене інтернет у більшому вжитку і, сподіваюсь, вони також виробили звичку набагато потужніше користуватися ним у навчанні. Це могло б багато чого скомпенсувати у наших умовах.

Передумови і особливі обставини

Чи була моя школа особливою?

Не думаю, що вона була надто особливою. Це була звичайна російськомовна школа зі стандартною програмою у обласному центрі. Вона пишалася своєю 70-літньою історією, у ній я часто відчувала якусь специфічну і незрозумілу атмосферу - як тепер зрозуміло, це було рештки радянської культури. У якихось рейтингах школа посідала у місті 10-15 місця із близько 45. Мала статус гімназії, спеціалізувалася на іноземних мовах.

Підручники для всіх предметів, крім англійської мови, були звичайні: загальноукраїнські із великим тиражем, або ще радянські, і дуже зрідка, і лише як додаткові - дуже нові українські підручники із невеликим тиражем. Всі підручники я повністю прочитувала або принаймні дуже уважно переглядала. Наврядчи я пропустила чи безслідно забула щось із тих прогалин, які хочу висвітлити. Хоча звісно, не виключаю імовірність помилок, тому виправляйте мене, будь ласка! :)

Чого очікувала я від школи?

У школу я йшла надзвичайно вмотивована, сповнена мрій про навчання і скажено допитлива. Було так цікаво дізнаватися щось нове, так приємно чомусь вчитись! Особливо захоплювало дух від математики, її я просто обожнювала. Домоглася від родичів віддати мене до школи на рік раніше.

Із самого початку і до самого випуску я щиро вірила, що головна роль школи - це, по-перше, дати базовий набір знань для дорослого життя і майбутнього фаху, і, по-друге, - надати огляд різних видів діяльності для вибору професії. Із кожним роком мою віру у власні сили і здібності підкошували невдачі то в одному, то в іншому предметі, але віра у головний принцип школи не зникала.

Формат

Отже, планую надалі публікувати окремі дописи, кожен присвячений одному-двом предметам або іншим шкільним явищам.
Пишу я повільно, графік у мене щільний, тому частих постів не буде.

Зміст
(оновлюватиметься)

- Принципи і підходи у навчанні
- Фізика, астрономія, хімія
- Фізичне виховання, спорт, охорона здоров’я
- Біологія, еволюція, генетика, малювання
- Іноземні мови
- Російська, українська мови
- Історія
- Література
- Географія, природознавство
- Математика
- Інформатика
- Підсумки